Опис власного досвіду з реалізації проблеми:«Використання історичних джерел та краєзнавчого матеріалу як засіб розвитку компетентностей учня»

Динамічний розвиток сучасної світової цивілізації наприкінці ХХ – початку ХХІ ст., стрімкі зміни в техніці й технологіях, інтелектуалізація праці, зростання соціальної мобільності, піднесення ролі особистості в суспільному житті свідчать про формування нового типу суспільства, яке постійно змінюється, оновлюється та є відкритим для різноманітних нововведень. Кардинально соціально-економічні реформи впливають на освітню політику, що передбачає модернізацію змісту освіти, зокрема переорієнтацію з предметно-орієнтовної на особистісно-орієнтовану, виховання компетентної особистості учня, який міг би застосовувати набуті у процесі навчання знання у різних сферах життя.

За фахом працюю 18 років. Для поглибленого вивчення обрав проблемне питання «Використання краєзнавчого матеріалу та історичних джерел як засіб розвитку компетентностей учня». В моєму досвіді базовими виступають такі поняття: компетенція і компетентність.

Компетентність (лат. competo – «досягаю», «відповідаю») – це оволодіння знаннями й досвідом настільки, що можна судити про що-небудь та висловлювати власну думку, це поінформованість у певній галузі, з певного питання, авторитетність.

Компетенція – готовність використовувати засвоєні знання, уміння і способи діяльності в реальному житті для вирішення практичних завдань.

Основна ідея досвіду – формуваннякомпетенції учнів завдяки роботі з історичними джерелами, перетворення їх з матеріалу для ознайомлення на матеріал для дослідження, формулювання власної позиції з обговорюваних питань, активне дослідження історичного минулого свого краю, держави. Саме на основі цього краєзнавча робота і дає педагогічний ефект та результат. Тому забезпечуються широкі можливості для самостійної діяльності учнів, пошуку, дослідження і навіть відкриття.

Це все і підтверджує актуальність даної проблеми.

Перед кожним учителем стоїть завдання, як подати у своїй роботі навчальний матеріал так, щоб учні якнайкраще його засвоїли. Тому постійно триває пошук різних методів навчання і засвоєння матеріалу. На уроках найчастіше я використовую такі форми організації навчального процесу: індивідуальну, групову, роботу в парах, дискусію, повідомлення.

Історико-краєзнавча дослідницька робота, насамперед, базується на засадах добровільності. Актуальним для учнів є залучення їх до наукового методу пізнання, спілкування з живими учасниками та свідками історичного процесу, записами спогадів, пошуком речових знахідок. Зі своєї сторони, вчитель повинен допомагати учням обробляти, аналізувати та систематизувати зібрані матеріали.

Крім використання краєзнавчого матеріалу важливе місце у формуванні історичного мислення, на мою думку, займає робота з історичними джерелами щодо пізнання та осмислення конкретних історичних фактів та процесів.

Головною метою своєї педагогічної діяльності вважаю: навчати учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх та використовувати набутий досвід та результати діяльності у житті.

Науково-теоретичну базу для роботи над проблемним питанням використовую з публікацій, рекомендацій відомих науковців, методистів. (Роль історичних джерел досліджували Г.Селевко, С.Терно. Допомагають у методиці використання історичних джерел присвячені праці В.Мисана, В.Власова, Ю.Комарова, К.Баханова).

Технологія реалізації провідної ідеї досвіду

При виборі форми організації навчальної діяльності учнів враховую такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:

- оновлення змісту історичного світу;

- суспільно-гуманітарний напрямок роботи 10-11 класів;

- актуальність теми.

Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв'язок з програмовим матеріалом.

Вивчення історії у 10-11 класах має для старшокласників велике навчальне, розвиваюче та виховне значення. Вдосконалюються навички роботи з історичними джерелами, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.

Наприклад, для аналізу візьмемо урок «Радянсько-німецькі договори 1939 року та їх вплив на західноукраїнські землі». Текстовим джерелом на цьому уроці виступають німецько-радянські договори 1939 року (додаток 1). Одне з головних завдань уроку – показати їхній вплив та значення у процесі об’єднання українських земель.

Спочатку пропоную проаналізувати джерело за таким планом (додаток 2).

Потім пропоную дати учням відповідь на більш складні запитання:

1. Яке значення мав договір про ненапад для історичної долі України? Чи вирішував договір споконвічні бажання українського народу?

2. Які міжнародні домовленості порушував цей документ? Чи можна, на вашу думку, вирішити питання об’єднання українських земель на той історичний момент без підписання договору про ненапад і таємного протоколу до нього?

У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:

- для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;

- для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;

- для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;

- для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.

Важливим компонентом шкільної історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, картини, малюнки, відео.

Робота з візуальними історичними джерелами може використовуватись як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як форма домашнього завдання.

Так, під час продовження уроку в 11 класі з історії України по темі «Радянсько-німецькі договори 1939 року та їх вплив на західноукраїнські землі» використовую карикатуру «Брак за розрахунком» (додаток 3), яка дає можливість виробити в учнів уявлення про суспільно-політичні відносини, думки й настрої людей того часу; застосувати набуті знання під час роботи. Працюючи в парах, учні дають відповіді на такі запитання:

1.Хто із глав держав зображений на цій карикатурі? Які держави вони представляють?

2.На яке весілля є натяк у джерелі? Вкажіть назву і рік цієї події?

3.У чому полягала безпосередня причина укладання пакту Молотова-Ріббентропа?

4.Які були його результати?

Більшість запитань, що містяться в підручниках та методичних посібниках, якими сьогодні доводиться користуватися учням, належать до різних рівнів розумової діяльності. Активна пізнавальна діяльність учнів, в основі якої лежать навички критичного мислення, формування компетенції учнів передбачає вміння відповідати на запитання, що не мають однозначної відповіді. Прикладом можуть слугувати тестові завдання.

І. Вибрати одну правильну відповідь.

Позначте дату підписання радянсько-німецького договору, який вирішував долю Західної України.

А.23серпня1939р.; Б. 1вересня1939р.; В.17вересня1939р.; Г. 22 вересня 1939 р.

ІІ. Вибрати правильні варіанти відповідей (три правильні).

Позначте позитивні риси радянізації на західноукраїнських землях.

А. Розвиток системи соціального забезпечення; Б.Примусова колективізація; В.Українізація освіти

Г. Масові репресії і депортації; Д.Ліквідація польського держапарату; Е. Розгром політичних партій та громадських об’єднань.

Подібний процес забезпечує глибоку обробку історичного матеріалу.

Результативність досвіду

Досвід організації роботи з краєзнавчим матеріалом та історичними джерелами на уроках і в позакласній роботі постійно дає позитивні результати. Гуртківцями було зібрано та оформлено у вигляді акцій краєзнавчий матеріал на теми: “Новогригорівка І під час окупації у роки війни”, “Операція Вісла 1944-1947рр” , “Маржанівська трагедія”, “Остарбайтери — жертви нацистського терору. Спогади”, “Афганістан — біль у моїй душі”, “Чорнобиль — горе і біль України”, “Маржанівка у роки Голодомору 1932-33рр. на Україні”.

У своїй роботі я користуюся твердженням, що без краєзнавчого матеріалу не має справжнього викладання історії. Це пробуджує у школярів глибокий інтерес до історії рідного краю, своєї держави, вихованні патріотизму. Збір матеріалу, його обробка, систематизація поступово надихнули до створення історичної шкільної кімнати-світлиці. За останні 5 років мною було підготовлено 4 призери районних олімпіад з історії. Крім краєзнавчого матеріалу намагаюся використовувати у своїй роботі різні форми, типи проведення уроків, працюючи над підготовкою до ЗНО з учнями.

Висновки та рекомендації

На мою думку:

1. Робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнавання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.

2. Використання джерел та краєзнавчого матеріалу застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, закріплення та узагальнення матеріалу.

3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.

4. Процес формування предметних компетенцій, як ключового орієнтиру сучасного навчання, на уроках історії вимагає спрямування навчання на розвиток творчих якостей особистості.

5. Хронологічні компетенції повинні формуватись «через дію», тобто в результаті самостійної діяльності учнів, з опорою на власний досвід.

Вважаю, що компетентнісний підхід пов’язаний з особистісним і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосуються особистості учня і реалізується та перевіряється у процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дії. Це дає можливість формувати історичні компетентності учня, орієнтуватись в сучасному суспільстві, сприяє формуванню здатності до швидкого реагування на запити часу, використовувати набуті знання для досягнення життєвого успіху, уміння пояснити подію, явища.

Коментарi