Ви знаходитесь тут:
Головна
Сторінка психолога

психолог

Котковець Тетяна Іванівна

Закінчила Кіровоградський "Соціально-педагогічний інститут"

Отримала вищу освіту за спеціальністю: "Вчитель початкових класів та практичний психолог"

КЛЯТВА ПСИХОЛОГА:

Ступаючи на шлях практичної психології, я присягаюся, що всі мої знання і здібності вкладу в свою непросту роботу. У моїх руках душа, значить, і доля того, хто звернувся до мене за допомогою. Все, що я умію і знаю, все, чим природа і люди обдарували мене як особистість, — для тих, хто йде до мене. Я не допущу, щоб те, що я дізналася про людину, обернулося проти неї. Оволодіваючи професією психолога, гаряче бажаю тільки одного — бути для людей тим, кому можна довіритися. І я не зганьблю свою професію некомпетентністю, не кваліфікованістю, непорядністю, байдужістю.. І хай успіх супроводить мені в моєму щирому прагненні спонукати і розвинути добро в дитині, допомогти їй в скрутні хвилини її поступового дорослішання, прийняти, цінувати і берегти загадку її неповторної індивідуальності..

У яких випадках необхідна консультація або допомога практичного психолога

Якщо в житті дитини відбулася або повинна відбутися одна з наступних подій:

· Переїзд;

· Розлучення батьків;

· Хвороба або втрата близької людини;

· Народження брата або сестри;

· Різка зміна матеріального становища в сім'ї;

· Надходження до дитячого садка або до школи.

Якщо в житті дитини регулярно відбуваються такі події:

· Сварки в сім'ї;

· Боротьба за дитину між бабусями і дідусями з одного боку та батьками з іншого;

· Тривала відсутність дитячого колективу;

· Хтось із батьків або близький родич схильний до будь-якої залежності (наприклад, алкоголізм, наркоманії);

· Тривала відсутність одного з батьків або обох батьків;

Якщо дитина:

· Одного разу відчула або постійно піддається насильству;

· Тривало хворіє;

· Був небажаною дитиною;

· Надмірно захоплюється яким-небудь родом діяльності (телевізор, читання, поїдання солодкого, подовгу грає один і ін);

· Має одне з таких порушень: енурез, алергію, часті застуди, нав'язливі рухи;

· Проявляє зайве упрямтво;

· Схильна до спалахів люті, плачу, так званих істерик;

· Погано спить;

· Відчуває страхи, кошмари;

· Погано їсть;

· Відчуває постійні напади нудоти або головного болю;

· Надмірно фантазує;

· Страждає одним з психосоматичних захворювань, таких як: бронхіальна астма, виразковий гаст, коліт та інще;

· Проявляє ознаки відставання у розвитку;

· Проявляє ознаки випереджаючого розвитку;

· Схильний будь-якої залежності (алкоголізм, наркоманія);

· Має труднощі в спілкуванні з однолітками;

· Тікає з дому;

· Відчуває страх зробити щось нове;

· Різко змінює свою поведінку;

· Хронічно перебуває в пригніченому настрої;

· Часто обманює;

· Переживає почуття ревнощів до одного з членів сім'ї;

· Виявляє постійну хворобливу реакцію на свої неуспішні дії;

· Зайво слухняний, неініціатівна;

Якщо батьки (або один з них):

· Відчувають незадоволення сімейним життям;

· Відчувають почуття хронічної втоми;

· Часто перебувають у пригніченому настрої;

· Відчувають занепокоєння з приводу поведінки дитини і її успішності;

· Відчувають занепокоєння з приводу розвитку дитини та її емоційного стану;

· Починають відчувати невротичні розлади (нав'язливі думки, страхи, нервові виснаження та інще).

Шість порад подобатися людям (Поради Дейла Карнегі)

Виявляйте щирий інтерес до людей.
Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим словом на світі.
Частіше посміхайтеся.
Умійте уважно слухати співрозмовника.
Починайте розмову на тему, яка цікавить вашого співрозмовника
Намагайтеся дати відчути співрозмовникові його перевагу.

Сім способів зробити власне життя щасливим

Не сваріться.
Не намагайтесь перевиховати оточуючих.
Не критикуйте.
Хваліть своїх близьких.
Приділяйте увагу рідним.
Будьте ввічливими.
Читайте спеціальну літературу про взаємини.

Шість порад невпевненому другові

Яке б випробування на вас не очікувало, знайте, що за будь-якого результату ви зможете розпочати все спочатку.
Спробуйте поглянути на себе завтрашніми очима.
Не біжіть всіма доріжками одразу. Тобто не намагайтесь зірвати одразу всі яблука в саду.
Будьте допитливими.
Не сприймайте все, що трапляється з вами, як усесвітню трагедію. Перемоги й поразки збагачують вас однаково.
Якщо ви впевнені у своїй правоті, дискутуйте безстрашно, навіть якщо ваші шанси дорівнюють 1 зі 100.

Шкільні роки – найважливіший етап у житті людини, протягом якого найактивніше формується її особистість, відбувається психічний розвиток, який часто супроводжується тривогою. Тривога – емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки, пов’язаної з очікуванням невдач у соціальній взаємодії та несприятливого розвитку подій.

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

· Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

· Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності;

· Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

· Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

· Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

· Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;

· Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

· Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

· Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину, не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання:

Перший етап - якомога більше завдань виконуйте разом із дитиною. Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагайте позбутися недоліків.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною дитина здатна впоратися. Спочатку це повинна бути невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Головним на цьому етапі повинно бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися із труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша роль: будьте неподалік, займайтеся своїми справами, але з готовністю прийти на допомогу за необхідності.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те чи інше завдання і контролює себе за допомогою годинника. Ви в цей час можете бути відсутні або знаходитись в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Успіху вам!

Робота з дітьми "групи ризику"

Робота з дітьми «групи ризику»

Кожному вчителю знайомі словосполучення «важкий підліток», «група ризику». Із чим вони асоціюються? Дуже багато витрачених сил, часу, нервів, а також очікування неприємностей, безсилля і разом з цим - радість перемог, нехай маленьких, але все ж таки перемог.

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, зумовили загострення проблеми допомоги дітям із так званою «важкою поведінкою» і розробку діючої системи заходів з профілактики та реабілітації цієї групи молоді.

Що реально може зробити класний керівник?

1. Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася в складній життєвій ситуації.

2. Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» моделей способу життя, що надають можливості для реалізації особистісного потенціалу.

3. Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетентності дорослих (батьків, педагогів).

4. Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.

5. Протистояти залученню підлітків до злочинної діяльності.

Як організувати роботу із «важкими» учнями, щоб досягти суттєвого результату?

Пошук ефективних заходів соціальної профілактики припускає визначення сутності поняття «девіантна поведінка», її видів, факторів, що впливають на збільшення кількості учнів з такою поведінкою, а також ролі освітніх інститутів у розв΄язанні завдань попередження відхилень у поведінці.

Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».

Існуюча система заходів з профілактики девіантної поведінки неефективна, зокрема, через:

- пріоритет навчальних завдань перед завданнями виховання в роботі з дітьми й підлітками в освітньому закладі;

- низьку доступність конкретних технологій профілактичної роботи для практичних працівників;

- надання допомоги учням з девіантною поведінкою переважно педагогами-ентузіастами;

- безсистемність і непослідовність у реалізації заходів із профілактики та реабілітації.

Для того щоб заходи з профілактики були більш ефективними, необхідне створення таких умов:

- виявлення адекватності застосовуваних заходів з профілактики на підставі даних соціально-педагогічного моніторингу;

- науково-методичне оснащення процесу взаємодії школи, родини й інших соціальних інститутів в організації роботи з дітьми з девіантною поведінкою.

Девіантна поведінка підрозділяється на дві категорії:

1) Поведінка, яка відхиляється від норм психологічного здоров΄я, що припускає наявність явної або прихованої психопатології (патологічна);

2) Антисоціальна поведінка, яка порушує якісь соціальні, культурні й особливо- правові норми.

Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:

- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;

- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;

- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;

- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;

- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.
Як розмовляти з «важким » підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

- поважати співрозмовника;

- говорити з ним як з рівним;

- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

- дотримуватись кодексу честі;

- учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме право за підлітком;

- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.
Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.

4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).

5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.

7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

8. Сексуальні проблеми:

- перша закоханість і пов΄язані із цим психічні травми;

- самооцінка своєї привабливості;

- початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної неповноцінності.

Метою бесід з підлітками є з΄ясування фактора ризику. Фактор ризику- це зв΄язок між характеристиками індивіда, групи або середовища й підвищеною ймовірністю порушень у певний момент.

«Бути людиною - це відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б, і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутої товаришами. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ». Антуан де Сент-Екзюпері.